Третий музей в Колочаве «Старое село»

     «Старое село» - первый сельской музей архитектуры и быта в Закарпатье. Расположен он между синими волнами реки Колочавки и вечнозеленым массивом Чертежика. На его территории воссоздано село древней Верховины с колочавских экспонатов, знакомящих с 300-летней историей быта местных жителей. В скансене представлены памятники культуры разных времен и разных слоев населения как по социальному статусу (бедняки, середняки), так и по виду деятельности (пастухи, лесорубы, мельники, швеи).

     На сегодня музей «Старое село» насчитывает почти два десятка зданий и вспомогательных хозяйственных построек.

     В доме крестьянина - бедняка - воспроизведены нелегкие условия проживания колочавцев в конце 19 - начале 20 века. В маленькой комнате без пола, с одной кроватью, маленькими окнами и без света проживала многочисленная семья и домашние животные. Дом построен в 1856 году и перенесен в скансен в первоначальном виде.

     Церковно-приходская школа передает атмосферу обучения с середины 19 до середины 20 века. Читать тогдашние школьники учились с церковных книг, а писали на небольших досточках грифликамы. Ученики разного возраста учились в одном классе, а дьяк-учитель за непослушание мог хорошенько наказать розгами.

     В 20-х годах ХХ века каждый десятый житель села Колочава был евреем. Еврейский комплекс в скансене отражает жизнь и быт и этой части населения. В еврейском «баре» «Корчма у Вольфа» все желающие могли выпить децу (сто грамм) водки и закусить. Когда у мужчины заканчивались деньги, он начинал брать «на веру» (в долг). Все должники записаны в долговой книге, которая лежит на прилавке еврея-трактирщика. Комната еврея свидетельствует о том, что он принадлежал к богатой верстве сельского населения и имел хорошо устроенный быт. Гостеприимную комнату еврей сдавал для приезжих гостей.

     В «Бужне» (еврейский молитвенный дом) евреи-мужчины субботам сходились на молитву. Здесь они зажигали свечи в семисвечнике - миноре и взяв еврейские молитвенники, написанные на иврите, приступали к молитве.

     Домик лесоруба содержит многочисленные орудия труда лесорубов и воспроизводит условия проживания дровосека. Работа по заготовке древесины была одной из самых массовых, но трудных в крае. О ней свидетельствует коллекция топоров, плескачей, ножовок, цапин, пил-драчовок, бартов, дзьобачок которые представлены в экспозиции.

     Практично весь час перебуваючи на полонині з вівцями, вівчар не мав можливості добре доглядати своє житло. Хатина вівчаря приземкувата та з маленьким вікнами. Проте тут є все, що потрібно для роботи з молоком: путина, баталу, дерев’яні відра, гелети, мішалка, котел для приготування вурди тощо. Під стріхою вівчарської хижі прибита трембіта, без якої досі не обходиться жодний вівчар.

     Недалеко розміщена й літня «дача» вівчаря – салаш (колиба), яка стояла на полонині. У ній вівчар жив більшу частину року.

     Слово «шустер» для туристів зовсім незрозуміле, проте у Колочаві всі добре знали, що цей чоловік «морщить» постоли (взуття). У будинку шустера представлене цікаве зібрання різноманітних постолів, в яких сто років тому ходили жителі села. Робив шустер й череси – ремені, якими підперізувались чоловіки. Черес добре грів спину та вберігав від грижі, у ньому також ховали гроші.

     Сабов – закрійник і швець в одній особі. У хатині сабова (швеця) зібрана ціла колекція різноманітних швейних машинок, ножиці різних видів та розмірів. Ця будівля дійсно належала колись колочавському швецю Митрові Дацю, який обшивав практично все село.

     Жандармський пункт був у селі за кожної влади. У сканзені представлена угорська жандармська станція, де сиділи кілька поліцаїв - представників пануючої держави - та стежили за порядком у селі. Всіх винних одразу ж кидали до в’язниці, яка розміщена прямо під жандармерією. Відбуває покарання там нині молода жінка, яка провинилася перед владою.

     Кузня – місце праці коваля, без якого не могло обійтися жодне село. Колочавська кузня готова працювати у будь-який момент. Величезні міхи подають повітря до горна з обох сторін, а різноманітні молотки та молоточки допоможуть викувати будь-яку залізну річ.

     Асортимент виробів столяра був дуже широким, а для їх виготовлення використовувались неоднакові інструменти - різні види пилок, рубанки та фуганки, розміряк-циркуль, молотки тощо. Всі вони є у хаті та майстерні столяра. Найбільше привертає увагу столітній деревообробний станок, який працює досі.

     Ткацтво належало до найбільш поширених видів господарської діяльності та має вікову історію. Виготовленням тканини займалися у кожній сільській хаті жінки та дівчата. Тому кросна обов’язково були у верховинській хаті. Ознайомитись із процесом виготовлення тканини та спробувати самому попрацювати на кроснах можна у будівлі ткача.

      «Бирів» (сільський голова) – перша людина у селі. Отож й будинок «бірова» значно відрізняється від інших. Просторий і світлий, зроблений з великих колод, він вже всередині має підлогу та обставлений значно багатше.

     У березні колочавський музей - скасен «Старе село» потопає в фіолетових квітах. Щовесни тут спостерігається унікальне природне явище - масово зацвітає рідкісна рослина – Шафран Гейфелів. Зазвичай перші квіти у долині Крокусів з’являються наприкінці березня і масово цвітуть до кінця квітня. Шафран Гейфелів перебуває на межі зникнення. Його занесено до Червоної книги України. У Колочаві квітка знаходиться під пильним наглядом і бережно охороняється. Детальніше >>

     Музейний комплекс «Старе село» на Всеукраїнському конкурсі громадських музеїв, що відбувся у грудні 2009 року, у номінації «Традиції та звичаї моєї малої Батьківщини» був визнаний найкращим і отримав перше місце.

 

Інформаційна довідка:

Музей працює кожного дня, без перерв та вихідних з 08:00 до 18:00.

Музей «Старе село» знаходитсься майже на одній території з музеєм «Колочавська вузькоколійка», тому у Вас буде можливість відвідати одразу два музеї.

На відвідання музею «Старе село» треба запланувати що найменше півтори години, музею «Колочавська вузькоколійка» - одну годину.

Музей має власну сувенірну монету, а також є туристично маркованин місцем.

                                       У музеї працює сувенірна крамничка, де можна придбати цікаві Колочавські сувеніри.

Скоро для наших туристів у музеї запрацює дуже колоритне кафе з трьому залами, які представлять чеську, угорьську та колочавську культури. Тут можна буде зустріти Івана Ольбрахта, Миколу Шугая та Едмунда Егана.

Скоро у кузні музею запрацює атракціон, де кожний бажаючий зможе власноруч викувати монету з емблемою Колочави або музею. 

Ящо Ви бажаєте попередньо домовитись про екскурсію, звертайтесь до нашої екскурсійної служби >>

Якщо, крім відвідання музеїв, Вас також цікавлять додаткові послуги, такі, як організація обіду, театралізовані дійства, навчання у школі вівчарства та інші, звертайтесь до філії туристичного оператора  «Ажіо-Тур» у Колочаві >>