Колочава стала прикладом примирення

Колочава стала прикладом примирення

     На День села – у неділю, 3 травня 2009 року - жителі села Колочава стали свідками унікальної та безпрецедентної події. Вперше в історії Закарпаття разом із воїнами Радянської армії вшановано й воїнів угорської армії, а самі ветерани обійнялися та побажали один одному здоров’я та многая літ.

     Щороку на день перемоги – 9 травня - колочавці збираються біля Обеліску аби вшанувати пам’ять загиблим односельчанам під час Другої світової війни. Відтепер завдяки ініціативі та фінансовій підтримці Станіслава Аржевітіна Обеліск суттєво оновився.

     По-перше, списки загиблих колочавців Станіслав Михайлович особисто уточнював та доповнював і, в результаті дослідження виявилося, що багато наших односельчан не були вшановані. Раніше у списку було 38, а тепер на оновленій стеллі – 52 прізвища колочавців. Відтепер нащадки зможуть вшановувати всіх загиблих на війні вояків Радянської армії та Чехословацького корпусу.

     По-друге, вперше в історії вшановано й тих 39 односельчан, які були примусово мобілізовані до угорської армії і загинули в роки Другої світової війни. Поруч із списком радянських воїнів стоїть й окрема таблиця із викарбуваними прізвищами загиблих воїнів угорської армії. Колочава таки стала першим прикладом примирення на Закарпатті.

     Урочисте відкриття та освячення пам’ятника відбулося на День села 2009.

     Участь взяли воїни обох армій. Хоча життя примусило їх воювати на різних фронтах, тепер вони сиділи пліч-о-пліч. Вершиною усього свята стало привселюдне братання ветеранів. Попри важке минуле вони залишилися жителями одного села і ніколи не воювали між собою.

     Колочавцям прийшлося жити і нелегкі часи: кожна влада змушувала їх підкорятися її законам. Одних життя змусило воювати у лавах угорської армії. Другі пройшли війну в рядах радянської армії та Чехословацького легіону. Треті пробували емігрувати, та часто потрапляли у табори. Жителі села Колочава помирали у таборах ГУЛАГУ, фашистських таборах, на фронті…Та не зважаючи на все, кожен із них має право на пошану після смерті.

     Всі вшановані на Обеліску колочавці загинули на одній війні і всі вони зараз вшановані разом. Хочеться вірити, що Колочава стане прикладом для багатьох сіл.