Мінеральне джерело «Колочава»

Мінеральне джерело «Колочава»

     Закарпатській області природа подарувала невичерпні багатства різноманітних мінеральних вод, що мають лікувальні властивості. Тут їх називають «буркутами», на Кавказі - нарзанами, що означає "богатир-вода". В області вже досліджено понад триста лікувальних джерел.

     Вода з природного джерела є надзвичайно чистим продуктом, бо ефективнішого засобу для очищення аніж природний фільтр ґрунту поки що не існує.

     Мінеральна вода «Колочава», яку місцеві жителі називають «Боркут», витікає в Полонинських горах, в одному із екологічно найчистіших куточків Українських Карпат - Національному природному парку "Синевир".

Хімічний склад мінеральної води «Колочава»

     Колочавське родовище є одним із найбільших на Закарпатті покладом мінеральних вод. Особливістю хімічного складу вуглекисло-маломінералізованої хлоридно-гідрокарбонатної кальцієво-натрієвої води Колочава є високий вміст важливих для організму мікроелементів, зокрема кальцію, магнію і брому. Один літр води містить від 250 до 400 мг кальцію, що становить майже половину добової потреби організму дорослої людини. «Колочава» не тільки насичує організм цінними життєво необхідними мікроелементами - кальцієм, магнієм, залізом, бромом, - але й допомагає звільненню його від шлаків, токсинів та сечового піску. Може стимулювати кислотоутворюючу функцію шлунка.

     Мінеральна вода належить до рідкісного Малкінського типу мінеральних вод, які зустрічаються тільки на Камчатці, тому ще називаються Камчатськими.

Використання

     У 1876 році у Колочаві описано 2 джерела "Колочава-Горб" та "Колочава-Лази". На останньому підприємець Fankovich І. відкрив невеличку купальню. У 1935 році дослідник Wiesner F. писав: "У Колочаві є джерело, вода якого вживається для пиття, та будівля з 3 кабінами для ванн".

     Споконвіків колочавці та жителі сусідніх сіл пили воду з родовища, носили її додому у глиняних глечиках, дерев’яних коновцях, алюмінієвих бідончиках. До джерела підводив дерев’яний міст, а кругом простирались лише трясовинні болота, зарослі очеретом, в яких водилося чимало плазунів. Цікаво, що серед малечі було повір’я «Воду з джерела треба нести не озираючись, інакше боркут втратить свої властивості». Всі свято дотримувались неписаного закону.

    На початку 60-х років колгосп зробив меліорація, силами колочавців вирівняли ями і тут створили стадіон. Мінеральне джерело впорядкували, поруч запрацював торговий павільйон. Місцевість стала незмінним місцем зустрічі жителів не лише Колочави, але й довколишніх сіл.

     Щонеділі тут проходили футбольні матчі, пікніки, зустрічі. У 60-70 роках біля джерела запрацювали купальні – боркут підігрівали та лікували ним ревматизм, радикуліт, серцево-судинні захворювання. Чудесний ліс, гірське повітря, річка, мінеральна вода – все створювало прекрасні умови для лікування і відпочинку. У 1989 році тут навіть почали будувати водолікарню, та з розвалом Радянського союзу все припинилося.

     У 1998 році страшна повінь перетворила зелене поле стадіону на купи каміння.

     У 1999 році ПП "Бінако" почало розлив мінеральної води «Колочава».Та через деякий час виробництво було призупинено.

     Та «Боркут» й донині залишився улюбленим місцем зустрічі молоді, а колочавці досі приходять з численними пляшками по мінеральну воду.

     Біля джерела облаштовано бесідку для пікніків, кругом стоять дерев’яні лавки. Мальовнича природа та спокій приваблюють сюди чимало відпочиваючих.