Вівчар

Пам’ятник «Вівчар»

     Вівчарство було найдавнішим заняттям людей в Карпатах. Різноманітна кормова база полонин та гірських лісових територій сприяли прискореному розвитку вівчарської господарської діяльності. З усіх свійських тварин вівці були найбільш підходящими для гірської зони, де півроку тривала зима. Тому вони стали улюбленими тваринами в господарствах верховинців.

     З давніх-давен вівці цілий рік паслися літом на полонинах, а зимою – по лісах під наглядом людей та псів. Верховинці з повагою ставилися до цих тварин, які давали м’ясо, молоко, сир, шерсть тощо. Недарма один з найстаріших пам’ятників у Колочаві – вівчарю з вівцею - прикрашає донині центр села Колочава.

     Історія монументу вельми цікава. У 1937 році у столиці Чехословацької Республіки Празі проходила виставка найкращих порід овець республіки. Підкарпатська Русь була представлена 50 вівцями, серед яких були і 10 овець з Колочави. З нашого села до Праги поїхали вівчарі Малета Дмитро та Іваниш Іван. Колочавські вівці були визнані оціночною комісією як одні з найкращих, а вівчарі повезли додому нагороди: малу скульптуру «Пастора» (пастуха) - роботи чеського скульптора І.Вітка та грамоту Міністерства землеробства Чехії за перше місце.

     Отримана скульптура у радянські часи  стала прообразом для колочавського пам’ятника і на початку 50-х років "Вівчар" урочисто втановлено у центрі Колочави. У 2009 році монумент реставрували та перефарбували з білого у золотий колір.

     Вже понад півстоліття вівчар гордо споглядає довколишні полонини підпершись на палицю, а маленька овечка пригорнулася до ноги у пошуках захисту.

     Під час помаранчевої революції у 2004 році вівчар теж став героєм. Щовечора на вівчаря вішали помаранчеву хустинку, а на вівцю – синьо-блакитну. На ранок синьо-блакитна хустина висіла на вівчарі, а помаранчева на вівці. І так повторювалось щодня…

     Почути розповідь про цей пам’ятник Ви зможете вирушивши туристичним маршрутом «Пам'ятники Колочави».